49-річний баварський генерал-лейтенант від 1938 року командує 3-ю гірською дивізією (гірські стрільці). Нацистський активіст із найперших років, він належить до генералів, яким Гітлер довіряє. Вранці 9 квітня 1940 року він висаджується в Нарвіку з 2 000 гірських стрільців, яких доставили есмінці Бонте.
Але втрата 10 німецьких есмінців у битвах за Нарвік (10–13 квітня) ізолює Дітля: морське постачання неможливе. Підкріплення — 2 600 моряків, які вціліли з потоплених есмінців: їх переозброюють на імпровізовану піхоту, з гвинтівками й кулеметами, без придатної форми. Усього в Дітля 4 600 осіб. Проти нього — 24 000 союзників. Склад союзників: (французькі альпійські стрільці), польська Підгальська бригада, британська 24-та бригада, норвезька 6-та дивізія під командуванням генерала Карла Густава Флейшера.
З 14 квітня по 28 травня 1940 року Дітль веде гірську оборону на хребті між Б'єрквіком і Бейсфіордом. Тактика: високі позиції, глибокий сніг (3 м), засідки на перевалах. Постачання — парашутним скиданням із Junkers Ju 52 зі Ставангера, приблизно за 1 200 км — на межі дальності літаків.
Дітль може розглянути 3 виходи: відступ до Швеції, капітуляцію або максимальний опір.
Дітль обирає максимальний опір, щоб виграти час для операцій на Заході. Упродовж 60 днів його дивізія переживає теоретично неможливу облогу. Втрати: близько 500 німецьких загиблих. 28 травня 1940 року союзники беруть Нарвік (Бетуар і Богуш-Шишко). Уже оточений, Дітль відступає в бік Швеції. Але план «Гельб» змінює стратегічну ситуацію: розгром Франції змушує союзників евакуюватися з Норвегії. З 4 по 8 червня 1940 року союзники відходять, і Нарвік повертають Дітлю без бою. Гітлер нагороджує його першим у війні Лицарським хрестом Залізного хреста з дубовим листям і підвищує до генерала гірських військ. Дітль командує у Фінляндії 1941–1944 років (невдача під Мурманськом). Він гине 23 червня 1944 року в авіакатастрофі в Австрії — катастрофі, щодо якої кілька документальних джерел припускають, що її могли спровокувати (Дітль якраз висловив сумніви щодо ведення війни). Він залишається міфологізованою постаттю в Бундесвері; казарма носить його ім'я до 1995 року.
T03-015