дізнається 7 грудня про японський напад на з ледве прихованим задоволенням. , укладений у вересні 1940 року, пов'язує Німеччину, Італію та Японію оборонним союзом: положення про допомогу спрацьовує лише в разі агресії проти одного з підписантів — а першою вдарила саме Японія. Тож юридично Гітлер ні до чого не зобов'язаний. Уже кілька місяців він стримує свої U-Boot, щоб уникнути фатального морського інциденту з Вашингтоном, усвідомлюючи, що американська ізоляціоністська громадська думка — найкращий заслін проти масованого втручання в Європі. ще не має мандата на війну проти Рейху.
Проте рішення, яке Гітлер має ухвалити в найближчі години, визначає майбутнє всієї війни. Він може скористатися імпульсом Перл-Гарбора й негайно оголосити війну США, довершивши союз із й нарешті послабивши повідець, на якому тримає . Може, навпаки, залишитися осторонь, дозволивши американцям загрузнути в Тихому океані, й обмежитися контрольованими морськими інцидентами в Атлантиці. Може також зволікати, відклавши будь-яку офіційну заяву та за лаштунками домовляючись про форму солідарності з Японією.
Тиск Ріббентропа, самолюбство та ідеологічна логіка штовхають його до гучного жесту. Проте йдеться про значно більше, ніж жест солідарності: це відкриття другого, океанського фронту проти першої промислової держави світу.
Гітлер виходить на трибуну Рейхстагу 11 грудня 1941 року й оголошує війну США. Це рішення звільняє Рузвельта від ізоляціоністської опозиції та уможливлює офіційне ухвалення стратегії «Спершу Європа»: величезний промисловий і військовий потенціал Америки передусім спрямовується проти Німеччини. Його майже одностайно вважають фатальною стратегічною помилкою: воно значною мірою вирішує долю Третього рейху.
T10-014