Увечері 21 червня 1941 року готується розпочати найбільше сухопутне вторгнення в історії. Упродовж місяців Вермахт зосередив на сході близько 3,5 мільйона чоловіків, понад 3 000 танків і 2 700 літаків на фронті завдовжки 1 600 км — від Балтики до Чорного моря, порушивши німецько-радянський пакт серпня 1939 року, який обидві диктатури безперестанку зневажали.
Для Гітлера вторгнення в СРСР відповідає ідеологічній одержимості «життєвим простором» (Lebensraum) на Сході та знищенням «юдео-більшовизму». Він переконаний, як і частина його штабу, що «досить виламати двері — і вся прогнила будівля завалиться»: що СРСР розвалиться за кілька тижнів.
Проте не все ще вирішено. У плануванні вагалися, чи зробити вирішальною ціллю Москву, чи розпорошити зусилля в бік Ленінграда та України; дата зсунулася з травня на червень, почасти через Балканську кампанію. Напередодні нападу Гітлер має підтвердити початок і саму концепцію цієї війни.
Гітлер розпочинає ідеологічну війну на знищення, розпорошивши зусилля до флангів. О 3:15 22 червня 1941 року «Барбаросса» починається на всьому фронті. Обрана концепція — не звичайна війна: вона доповнена «злочинними наказами» (наказ про комісарів, декрет «Барбаросса»), які перетворюють Вермахт на знаряддя політики винищення. Перші тижні начебто підтверджують німецький оптимізм — гігантські оточення, сотні тисяч полонених, — але радянська «будівля» не розвалюється. Неоднозначність щодо головної цілі (Москва чи фланги) невдовзі паралізує керівництво операціями. «Барбаросса» стає найсмертоноснішою війною в історії й урешті-решт могилою Рейху. Гітлер щойно відкрив фронт, який його занапастить.
T08-003