40-річний — католицький активіст і християнський демократ, що живе в Брив-ла-Гайарді в департаменті Коррез. Батько сімейства, організатор місцевої християнської соціальної діяльності, він з початку червня слухає британське радіо. 17 червня він чує, як Петен закликає «припинити бій», і це його приголомшує.
Того ж дня Мішле вирішує діяти, хоча нічого ще не організовано. Він друкує на машинці близько 50 листівок із фразами Шарля Пегі — «У часи війни той, хто не здається, — моя людина, хоч би ким він був і звідки б не прийшов» — із закликом відкинути перемир'я. Уночі він розкладає їх по поштових скриньках у центрі Брива.
Цей поодинокий вчинок, звершений напередодні Заклику де Голля з Лондона, — один із найперших актів цивільного опору на території метрополії. Питання для Мішле — як діяти далі: самотужки й непомітно, створювати мережу чи сховатися, доки ситуація не проясниться.
Мішле діє далі сам у Бриві — регулярні листівки й обережне вербування по одному, — а потім поступово розширює діяльність. Він продовжує розповсюджувати листівки в Бриві й потроху сплітає зв'язки, що приведуть його до керівництва рухом «Комба» в районі Ліможа (регіон R5). Заарештований у Бриві 25 лютого 1943 року, його депортують до Дахау, звідки він повертається. Соратник Визволення, він кілька разів буде міністром за Четвертої й П'ятої республік, зокрема міністром юстиції 1959 року. Його листівку від 17 червня 1940 року в Бриві часто називають першим письмовим закликом до опору, поширеним у метрополійній Франції, — на день раніше за Заклик де Голля.
T04-028