35-річний Жильбер Рено, бретонець із Ванна, колишній працівник Банку Франції, нині кінопродюсер, — католик і монархіст, одружений, батько 4 малих дітей. 17 червня 1940 року маршал оголошує по радіо, що слід припинити бій. Рено відкидає саму думку про перемир'я.
Спершу він намагався дістатися Північної Африки, де імперія і флот могли б продовжити боротьбу. 18 червня він у Лор'яні, куди німці мають прибути з хвилини на хвилину. У порту кілька траулерів готуються до відплиття, і невідомо, що вони зустрінуть у морі та який прийом чекає на французів в Англії.
Поїхати означає залишити дружину й дітей у країні, яку невдовзі окупують, не знаючи, коли він знову їх побачить. Залишитися означає зберегти родину поруч, але наразі відмовитися від будь-яких дій проти ворога.
Рено має вибрати: сісти в Лор'яні на траулер і морем дістатися Англії; продовжити спробу дістатися Північної Африки, щоб приєднатися до сил, які продовжуватимуть війну; або залишитися в Бретані з рідними й чекати, що станеться з Францією.
Рено сідає в Лор'яні на траулер до Англії 18 червня 1940 року разом з одним зі своїх братів, залишаючи у Франції дружину й 4 малих дітей. У Ле-Вердоні, в гирлі Жиронди, він чує про заклик, виголошений із Лондона генералом де Голлем, а потім сідає на борт норвезького вантажного судна , яке 22 червня доставляє його до Великої Британії. У Лондоні він вступає до Вільних французьких сил і знайомиться з керівником їхньої розвідки Андре Девавреном («Пассі»). Направлений назад до Франції під псевдонімом «полковник Ремі», він створює розвідувальну мережу, що стане «Братством Нотр-Дам» — однією з найважливіших мереж Опору, — і ця мережа постачатиме Лондону життєво важливі відомості про німецькі берегові укріплення. Його від'їзд ілюструє ті імпровізовані шляхи, якими формувалися перші канали Вільної Франції.
T04-030