У червні 1940 року німецький прорив викидає на дороги мільйони французів. У Парижі великі ліцеї виконують план пасивної оборони, складений ще до війни: кожному призначено провінційне місто. Лаканаль має дістатися Байонни, Луї-ле-Гран — Каркасона, Анрі IV — Альбі, Бюффон — Ніора, Кондорсе — Монпельє.
Директор одного з цих ліцеїв має організувати переміщення до міста призначення, тоді як транспорт перевантажений, а багато родин уже тікають самостійно.
Директорові треба вирішити: спробувати вивезти й згуртувати всю шкільну спільноту в призначене місто, дозволити кожному давати собі раду в розгромі чи врятувати лише архіви та обладнання закладу.
Згідно з довоєнним планом пасивної оборони, великі паризькі ліцеї справді перемістили до призначених міст півдня й заходу (Лаканаль до Байонни, Луї-ле-Гран до Каркасона, Анрі IV до Альбі тощо). На місцях масова втеча червня 1940 року зробила ці переміщення хаотичними: транспорт був перевантажений, групи збиралися лише частково, родини розпорошилися. Після перемир'я 22 червня й окупації Парижа більшість закладів поступово повернулися до столиці до початку навчального року. Школи, що приймали евакуйованих, стали також місцями змішування людей і, часом, солідарності під час війни.
T04-170