38-річний — офіцер кавалерії запасу й землевласник, господар маєтку Сукурчі на Східному Поліссі. Він воював у польсько-радянській війні (1919–1920), а потім залишив кадрову службу, щоб вести господарство. Мобілізований 26 серпня 1939 року, він командує взводом 19-го Волинського уланського полку, який воює у складі Новогрудської кавалерійської бригади під командуванням генерала Владислава Андерса. У середині вересня, після радянського вторгнення, його частина розпорошується на Поліссі.
Він таємно повертається до Варшави під виглядом торговця, з фальшивими документами. 9 листопада 1939 року в квартирі на алеї Войська Польського він зустрічається з майором Яном Влодаркевичем, колишнім однополчанином. Разом вони засновують Tajna Armia Polska (TAP — «Таємна польська армія»), одну з 3 перших підпільних військових організацій Варшави, поряд зі Службою перемоги Польщі (СЗП) генерала Карашевича-Токаржевського та Організацією Білого Орла (Organizacja Orła Białego, OOB).
Влодаркевич — військовий командувач. Пілецький — начальник штабу та інспектор. TAP прагне бути військовою (підпільні осередки по 4–5 осіб), націоналістично-католицькою (близькою до течії ендеції) і територіальною (мережа осередків за регіонами). Станом на 1 грудня TAP налічує близько 300 членів у Варшаві та околицях. Постає питання координації з іншими рухами.
Пілецький поступово схиляється до злиття із СЗП генерала Токаржевського, щоб об'єднати військовий опір. TAP офіційно приєднується до СЗП, яка стала ZWZ (Związek Walki Zbrojnej, Союз збройної боротьби) 1941 року, а в лютому 1942 року — до Армії Крайової. Пілецький вирізняється винятковим рішенням: у вересні 1940 року він добровільно потрапляє під облаву, щоб його вивезли до Аушвіца, де він хоче зсередини організувати мережу опору та передавати відомості Армії Крайовій. Він перебуває там 947 днів (табірний номер 4859), організовує мережу ZOW (Związek Organizacji Wojskowej), у квітні 1943 року тікає. Його «Звіти з Аушвіца» (1943 рік, доповнені 1945 року) — одні з перших докладних свідчень про Голокост, які надходять до Лондона. Він бере участь у Варшавському повстанні 1944 року, потрапляє в полон, 1945 року його звільняють. Він таємно повертається до комуністичної Польщі, щоб організувати розвідувальну мережу для польської влади в Лондоні. Заарештований 8 травня 1947 року, за обвинувальним висновком прокурора Чеслава Лапінського засуджений до смертної кари й 25 травня 1948 року вбитий пострілом у потилицю в Мокотовській в'язниці у Варшаві. Місце його поховання невідоме. Реабілітований у 1990 році. Нині — одна з головних постатей польської пам'яті.
T01-015