53-річний — один із головних польських генералів: соратник Пілсудського в Легіонах, колишній міністр військових справ, у вересні 1939 року він командував Південним фронтом. Після поразки в жовтні він дістався Франції через Угорщину. Він міністр без портфеля в уряді генерала Владислава Сікорського, і президент призначив його своїм наступником.
8 листопада 1939 року Соснковський очолює Комітет міністрів у справах краю, відповідальний за окуповану Польщу. У Варшаві генерал ще 27 вересня, до появи уряду у вигнанні, заснував Службу перемоги Польщі (СЗП) — підпільну організацію, яка відтоді має політичну раду від великих партій.
У Парижі Сікорський і Соснковський, яких політично розділяє все, поділяють одну тривогу: опір, що виник без них, зі своїми політичними союзами, може вислизнути з-під влади законного уряду. До того ж боротьбою треба керувати під 2 окупаціями — німецькою і радянською — за допомогою кур'єрів, які перетинають Європу.
Соснковський має запропонувати статус збройного опору: розпустити СЗП на користь суто військової організації, якою керують із Парижа і яка підпорядкована уряду; визнати СЗП такою, якою вона склалася, з її політичними органами, визначивши їй лише загальні директиви; або дозволити в Польщі виникнути підпільній владі, окремій від уряду у вигнанні.
Соснковський і Сікорський вирішують розпустити СЗП на користь суто військової організації, підпорядкованої уряду: 13 листопада 1939 року постає (ЗЗБ), головнокомандувачем якого з Парижа стає Соснковський під псевдонімом «Юзеф Годземба». Інструкція від 4 грудня 1939 року робить його національною організацією, що стоїть над партіями й класами. Полковник командує німецькою зоною окупації з Варшави; Карашевича-Токаржевського, посланого до радянської зони, заарештовує НКВС. Керівництво з Франції швидко стикається з повільністю зв'язку, і після падіння Франції Ровецький 30 червня 1940 року бере командування безпосередньо в Польщі. Цивільна гілка — Делегатура уряду — формується з кінця 1940 року під керівництвом Цирила Ратайського, а ЗЗБ 14 лютого 1942 року стає Армією Крайовою. Ставши після смерті Сікорського в липні 1943 року головнокомандувачем польських збройних сил, Соснковський не схвалює початку Варшавського повстання; його звільняють з посади 30 вересня 1944 року під тиском Черчилля. Він відмовляється повертатися до комуністичної Польщі й помирає 11 жовтня 1969 року в Арунделі в Квебеку.
T01-077