У вересні 1939 року Бельгія підтверджує свій нейтралітет одразу після початку війни. Але її потужна експортна промисловість (вугілля, сталь) традиційно торгує з обома таборами, що тепер стали ворожими. Лондон, який організовує блокаду Німеччини, тисне, щоб скоротити бельгійські поставки до Берліна. Берлін застерігає, що будь-яке зростання бельгійської торгівлі з союзниками вважатиметься ворожим кроком.
Уряд мусить встановити правило. А Гаазька конвенція (стаття 9) вимагає від нейтральної держави однакового ставлення до воюючих сторін: обмеження, що вдаряє по одній, має вдарити й по іншій. Проте суворе чи гнучке застосування цього принципу та ступінь захисту внутрішнього постачання ще належить вирішити.
Кожен варіант має свою ціну: роздратувати озброєного сусіда, пожертвувати промисловими прибутками або опинитися під звинуваченням в упередженості з боку однієї зі сторін.
Бельгійський уряд будує свою політику на 2 засадах. По-перше, він захищає національне постачання, забороняючи або квотуючи експорт товарів, яких Бельгії бракує. По-друге, відповідно до статті 9 Гаазької конвенції, він застосовує ці обмеження однаково до всіх воюючих сторін, без дискримінації. Практично це правило різко скорочує бельгійський експорт до Німеччини й викликає німецькі протести; але оскільки захід так само зачіпає Францію та Велику Британію, Берлін не має жодної юридичної підстави. Лондон і Париж заявляють, що задоволені. Бельгія тримається цієї лінії неупередженості до німецького вторгнення 10 травня 1940 року.
T01-103