У 1930-х роках Національний банк Чехословаччини передав частину своїх золотих резервів на зберігання Банку міжнародних розрахунків (БМР), на рахунок, який вів Банк Англії в Лондоні. Це був запобіжний захід на тлі німецької загрози.
Після окупації Праги в березні 1939 року до БМР надходить розпорядження про переказ: перевести частину цього золота — близько 5,6 мільйона фунтів — з чехословацького рахунку на рахунок німецького Рейхсбанку. Згодом стане відомо, що це розпорядження силоміць вибили з окупованих чеських властей.
Керуючий Банку Англії має вирішити, як діяти. Виконати розпорядження в ім'я формальної поваги до інструкцій БМР і технічного нейтралітету установи, ризикуючи передати нацистській Німеччині награбоване золото? Заблокувати чи призупинити переказ з політичних і моральних міркувань, ризикуючи політизувати міжнародні фінанси? Чи спершу звернутися до британського уряду? На кону — фінансова співучасть з агресором.
Банк Англії виконав розпорядження про переказ, дотримуючись правил БМР: переказ чеського золота на Рейхсбанк було здійснено, а Норман сховався за легалістською позицією — Банк тримав золото за дорученням БМР і не мусив цікавитися його остаточним власником. Справа, оприлюднена пресою, викликала бурю обурення: преса, депутати й громадськість звинуватили Сіті в тому, що воно допомогло нацистській Німеччині розпорядитися награбованим золотом, і то саме тоді, коли Лондон удавав, що посилює тон. Архіви, опубліковані десятиліттями пізніше, підтвердили збентеження уряду. Цей епізод лишається хрестоматійним прикладом сірої зони між технічним нейтралітетом і співучастю.
T00-059