Радянська 9-та армія генерала Василя Чуйкова атакує центральну фінську Лапландію 30 листопада 1939 року, у зоні, що вважалася непрохідною: незаймані ліси, замерзлі болота, нічні температури -40 °C. Вона має 3 дивізії — 44-ту, 54-ту та 163-тю, — приблизно 47 000 осіб за підтримки 60 танків, із завданням пройти Фінляндію до Швеції, до Торніо на Ботнічній затоці, щоб розрізати країну надвоє й узяти Гельсінкі в кліщі з півночі та півдня.
Навпроти стоїть фінська бригада Салла — 3 000 погано споряджених бійців, без важкої артилерії й бронетехніки, під командуванням 41-річного полковника Ройне Лагуса, колишнього інструктора кавалерії. Лишаються перевага місцевості та холод. Лагус застосовує доктрину мотті, пристосовану до великих відстаней: групи по 100 лижників, засідки на 200 км фронту, заплановані відступи на заздалегідь підготовлені позиції, забезпечені припасами зі схованок у лісі.
17 грудня 1939 року, після 2 тижнів відступальних боїв, радянську 9-ту армію зупиняють у Мяркяярві, за 80 км углиб фінської території.
Лагус має вирішити, що робити далі.
Лагус підтримує оборонний тиск, щоб виснажити радянські війська холодом. Упродовж 75 днів (15 грудня 1939 року — 1 березня 1940 року) він утримує лінію Мяркяярві—Салла, не відступаючи; радянські війська втрачають 6 500 убитих, фіни — лише 187. 9-та армія лишається паралізованою аж до Московського миру. Салла стає зразком оборони в лісистій зимовій місцевості, який вивчають в усіх військових школах повоєнного часу. Лагус отримує генеральське звання, командує 6-ю дивізією під час війни-продовження. Лагус переживає війну й помирає 1959 року. Шведський добровольчий корпус SFK підсилює цей сектор у лютому 1940 року.
T02-017