Село Стонн, розташоване на висоті 260 м на плато, яке панує над Седаном, стало ключовою позицією, за яку обидві сторони запекло б'ються з 15 травня 1940 року. Капітан — 34-річний син генерала Гастона Бійота, що командує 1-ю групою армій, — кавалерійський офіцер, який перейшов до танкових військ. Він командує 1-ю ротою 41-го батальйону бойових танків, приданого 3-й резервній бронетанковій дивізії Брокара.
Його рота налічує 3 танки Char B1 bis і з десяток легких H39. 16 травня Бійот отримує наказ відбити Стонн, утримуваний частинами 10-ї танкової дивізії. Він сідає у свій Char B1 bis № 337 «Ер»: 32 тонни, 75-мм гармата в корпусі, 47-мм гармата у вежі, броня 60 мм — найкраще захищений танк на полі бою.
Рано-вранці, виїжджаючи на головну вулицю села, «Ер» опиняється віч-на-віч із колоною з десятка з гаком Panzer III і Panzer IV приблизно за 100 метрів. Ідеальна дистанція для його 47-мм гармати — але й для німецьких гармат. У Бійота лише кілька секунд.
Бійот відкриває вогонь негайно, граючи на раптовості. За кілька хвилин він знищує 13 німецьких танків — 2 Panzer IV і 11 Panzer III, — що застрягли на вулиці. Його Char B1 «Ер» витримує близько 140 влучань протитанкових гармат калібру 37 мм, але жоден не пробиває його 60 мм броні: танк виходить цілим. Бійот стає національним героєм. Захоплений у полон під час другої фази кампанії, він 1941 року втікає з офлагу, приєднується до Вільної Франції та закінчує війну генералом; за Четвертої республіки стане міністром і помре 1992 року. Село Стонн переходить із рук у руки 17 разів між 15 і 17 травня, ціною величезних втрат з обох боків. Танк Char B1 bis «Ер» нині зберігається в Музеї бронетанкової техніки в Сомюрі — як свідчення змарнованої технічної переваги погано використаної французької армії.
T03-048