Американські закони про нейтралітет, ухвалені в 1930-х роках, забороняють продаж зброї будь-якій воюючій стороні. Для президента Рузвельта це перешкода: у разі війни в Європі ембарго вдарило б передусім по демократіях — Франції та Великій Британії, які завдяки пануванню на морях могли б інакше купувати американську техніку й самі її перевозити.
Тож Рузвельт хоче домогтися перегляду закону, щоб дозволити продаж зброї за формулою «cash and carry»: платити готівкою й вивозити самотужки. Але в Конгресі домінує потужна ізоляціоністська течія, налаштована тримати Америку осторонь європейських чвар.
Влітку 1939 року президент мусить обрати тактику. Натиснути з усіх сил, щоб добитися перегляду до парламентських канікул, ризикуючи публічною й принизливою поразкою? Вичікувати наступної, сприятливішої сесії? Чи відмовитися, щоб не дратувати ізоляціоністську громадську думку й зберегти власний політичний капітал? Ідеться не лише про процедуру: питання в тому, чи зможуть демократії розраховувати на американський арсенал.
Рузвельт домагається негайного перегляду, але зазнає невдачі: у липні 1939 року він збирає сенаторів у Білому домі, щоб їх переконати, — марно. Сенатор-ізоляціоніст Бора запевняє, що війни не буде, а комітет Сенату із закордонних справ відмовляється скасувати ембарго до перерви в роботі Конгресу. Президентові доводиться поступитися. Лише після вторгнення до Польщі, на позачерговій сесії в листопаді 1939 року, Конгрес нарешті схвалить «cash and carry», відкривши союзникам доступ до американської зброї. Липнева поразка показує силу ізоляціонізму напередодні війни. Рузвельт засвоїть урок і методичніше готуватиме громадську думку до посилення підтримки демократій.
T00-028