Вільне місто Гданськ, що перебуває під протекторатом Ліги Націй, але населене переважно німцями, стало вогнищем кризи. Його сенат, де домінують місцеві нацисти Альберта Форстера, вдається до дедалі нових провокацій: таємно завозить зброю, створює воєнізовані загони, цькує польських службовців.
Польща має там права — митний контроль, доступ до порту, дипломатичне представництво — і твердо налаштована їх обстоювати. Влітку 1939 року спалахує суперечка навколо польських митних інспекторів, яких влада Гданська хоче усунути. Справа стає випробуванням волі.
Уряд Бека мусить виважено підібрати відповідь. Висунути Гданську твердий ультиматум, попередивши, що будь-яку спробу анексії чи посягання на права Польщі буде розцінено як casus belli? Піти на поступки, щоб не дати Берліну приводу для втручання? Чи відповісти помірною твердістю — обстоюючи польські права, але не вдаючись до ескалації? Кожен інцидент у Гданську може стати іскрою, і вся Європа стежить за реакцією Варшави.
Варшава висуває Гданську ультиматум і вважає будь-яке посягання на свої права приводом до війни: 4 серпня 1939 року, коли гданська митниця хоче усунути польських інспекторів, польський уряд вимагає до 18:00 наступного дня запевнення, що вони зможуть виконувати свої обов'язки, інакше відреагує якнайенергійніше, і Гданський сенат поступається. 10 серпня Варшава відповідає Берлінові, що розцінить будь-яке втручання рейху на шкоду польським правам у Гданську як акт агресії. Митна суперечка тимчасово вщухає, але напруга лишається: Гданськ залишається гнотом, який Гітлер збирається підпалити. Польська твердість, підтримана британською гарантією, остаточно виключає можливість переговорного врегулювання й наближає розв'язку. Берлін, зі свого боку, й далі роздмухує напругу в Гданську, роблячи його офіційним приводом для своїх домагань.
T00-024