Коли 1 липня 1941 року Вермахт входить до Риги, Латвія виходить із року радянської окупації (1940–1941), що залишив глибоке озлоблення: масові депортації червня 1941 року, націоналізації, розстріли, вчинені НКВС. Німці, зокрема айнзацгрупа A Вальтера Шталекера, прагнуть спрямувати це озлоблення в потрібне русло, вербуючи місцевих помічників. До Вікторса Арайса (1910 року народження), колишнього лейтенанта латвійської провінційної поліції та студента-правника, звертається СД.
Німецький задум зрозумілий: створити латвійський підрозділ безпеки з-поміж студентів, членів організації «Айзсарги» й колишніх військових, щоб спершу в Ризі, а потім у провінції переслідувати й знищувати євреїв і радянських функціонерів. Така сила діятиме під контролем СД, маючи засоби й безкарність, які дає окупант.
Вибір Арайса не вимушений і не неминучий: інші латвійські офіцери відмовляться або триматимуться осторонь. Служити окупантові — значить здобути посаду й владу ціною повної компрометації; відмовитися чи втекти — значить зректися цієї переваги, але зберегти щось інше. Одразу після взяття Риги Арайс має відповісти на пропозицію СД.
Арайс організував підрозділ. 4 липня 1941 року СД створило під його командуванням «охоронну групу Арайса», що розмістилася на вулиці Валдемара; того ж дня підрозділ підпалив Велику хорову синагогу на вулиці Гоголя, за деякими свідченнями — разом із вірянами всередині. Об'їжджаючи провінцію на синіх вантажівках улітку й восени 1941 року, брала участь у вбивстві близько 26 000 осіб, зокрема приблизно 25 000 євреїв Ризького гетто, розстріляних у Румбулі 30 листопада та 8 грудня 1941 року під керівництвом Фрідріха Єккельна. Після війни Арайс переховувався в Західній Німеччині під фальшивим прізвищем і працював у друкарні у Франкфурті. Викритий і заарештований 1975 року, він 21 грудня 1979 року був засуджений Гамбурзьким судом до довічного ув'язнення за участь у масовому вбивстві в Румбулі. Помер у в'язниці Кассель-Велгайден 13 січня 1988 року, у день свого 78-річчя.
T08-040