20 жовтня 1941 року в Нанті комуністи-підпільники вбивають підполковника Карла Гоца, фельдкоменданта Нанта. Окупанти негайно вимагають розстріляти як відплату 50 заручників, відібраних серед інтернованих. Багато з них перебувають у таборі Шуазель у Шатобріані: комуністи й профспілкові активісти, інтерновані самою французькою адміністрацією.
Німці вимагають список заручників. Віші через міністра внутрішніх справ П'єра Пюшо воліє, щоб призначили інтернованих комуністів, а не «національних достойників». Адміністрації табору наказано видати визначених людей. Підкоритися — значить уберегти інших й «зберегти порядок»; відмовитися чи попередити — ризикувати тим, що німці візьмуть усе під свій контроль, і власним життям.
Доля десятків людей вирішується за кілька годин.
Людей видали. 22 жовтня 1941 року розстріляли 48 заручників у 3 місцях: 27 у Шатобріані — серед них 17-річного , — 16 в Нанті, 5 на Мон-Валер'яні. Вони відмовилися від пов'язки на очі й загинули з вигуком «Хай живе Франція!». Роль Віші в доборі комуністів (Пюшо) стала одним зі звинувачень проти Пюшо на процесі 1944 року, що закінчився для нього розстрілом. Наступного дня де Голль закликав через BBC більше не вбивати німців, поки відплата падатиме на заручників. Шатобріан став символом Опору.
T09-023