Восени 1941 року окупована Сербія спалахує повстанням. Після вторгнення до СРСР 22 червня Комуністична партія Югославії на чолі з Тіто закликає до повстання, і в пагорбах Шумадії, у сільському серці Сербії, комуністичні партизани та четники Дражі Михайловича безупинно атакують німецькі гарнізони. Вермахт, який має тут лише кілька дивізій, відповідає терором, зведеним у чіткі правила: наказ Кейтеля (ОКВ) від 16 вересня 1941 року велить розстрілювати від 50 до 100 заручників за кожного вбитого німецького солдата, а генерал Беме 10 жовтня встановлює норму: 100 за вбитого й 50 за пораненого.
Село — мікросвіт, де всі знають одне одного. Повстанці — нерідко сини, двоюрідні брати, сусіди; уночі вони спускаються по хліб, відомості, прихисток. Окупант обіцяє винагороди в динарах за будь-які відомості, що ведуть до партизана, і накладає на кожну громаду кару, яка вражає не винуватця, а перших-ліпших цивільних. Донос може відвести біду від власного хутора, але наражає на смерть тих, кого зраджують; мовчання робить співучасником; попередити партизанів — означає ризикувати життям. Жовтень 1941 року це показує: у Кралєві з 15 по 20 жовтня розстрілюють близько 2 000 мешканців; 21 жовтня в Крагуєваці понад 2 700 чоловіків і хлопців хапають під час облави, а потім розстрілюють у Шумарицях, серед них — цілі класи гімназистів разом із учителями, які їх супроводжують.
Пропорція 100 до 1 — не абстракція, а машина вбивства невинних. Дилема селянина аж ніяк не теоретична.
Переважна більшість сербських селян обрала мовчання, а не донос — зі страху перед репресаліями так само, як із солідарності чи ворожості до окупанта. Меншість співпрацювала й інформувала німців, але систематичні доноси в сільському середовищі лишалися поодиноким явищем. Політика німецького терору, замість умиротворити Сербію, сягнула вершини розправами в Кралєві (близько 2 000 загиблих, 15–20 жовтня 1941 року) та Крагуєваці (понад 2 700 загиблих, серед них 144 гімназисти, 21 жовтня 1941 року), на виконання наказу Кейтеля від 16 вересня 1941 року. Загалом 1941 року під час німецьких репресалій було вбито десятки тисяч сербських цивільних. Ці вбивства, що вражали наосліп, зрештою живили той опір, який нібито мали зламати.
T09-013