Лінія Мажино, зведена в 1928–1936 роках з ініціативи військового міністра , — найсучасніша прикордонна фортифікація Європи: 142 форти, розташовані на 390 км від Бельгії до Швейцарії, 2 мільярди франків інвестицій і, у піковий період, гарнізон близько 400 000 осіб. Усе тут тримається на статичній обороні: артилерія в бронекуполах, підземні ходи на глибині до 30 м, повноцінні житлові приміщення — кухні, казарми, шпиталі, кінозали.
Уосени 1939 року, після завершення мобілізації, уздовж лінії розміщено близько 600 000 французьких солдатів. Але доктрина вже застаріла: лінія Мажино не прикриває бельгійського кордону, який угодою 1936 року залишили «нейтральним», а Саарський наступ, розпочатий у вересні, довелося згорнути вже 4 жовтня.
Від жовтня 1939 року фронт завмирає: жодних боїв, жодних патрулів. Типовому солдатові 24 роки; селянин чи робітник, він родом із Бретані або Лімузена, мобілізований з 1 вересня без жодної відпустки, а його полк пройшов пішки 200 км до Мозеля. У Гакенберзі, найбільшому форті лінії Мажино з 19 блоками й 1 081 військовиком, повсякдення входить у незмінну колію: підйом о 05:30, роботи з обслуговування з 06:30 до 12:00, обід, на якому м'ясо подають 4 дні на тиждень, а чвертка вина (0,25 л) обов'язкова, знову роботи з 14:00 до 18:00, вечірня відпустка до 22:00, а о 23:00 — комендантська година. Командування має організувати це гарнізонне життя на 8 місяців, не маючи жодної певності щодо майбутнього.
Французьке командування (Гамелен, Жорж) робить ставку на культурні програми та розваги. Взимку 1939–1940 років створюють службу «читання, мистецтв і дозвілля в армії», яка координує розваги для війська: спектаклі армійського театру, кіно, спорт, візити зірок, як-от . Підготовка відходить на другий план, а бездіяльність підточує бойовий дух: попри ці зусилля, нудьга в частині підрозділів породжує недисциплінованість і алкоголізм. у «Дивній поразці», написаній влітку 1940 року, проаналізує інтелектуальні та моральні вади командування, що привели до розгрому. Коли 10 травня 1940 року починається німецький наступ, «Зіхельшніт» («удар серпом») обходить лінію через Арденни. Гакенберг так і не зазнає прямого штурму: у червні його гармати підтримують сусідні позиції й обстрілюють німців, а гарнізон здається лише за кілька днів після перемир'я 22 червня 1940 року, за наказом французької влади. Попри це, лінія Мажино стає символом французької поразки. Нині кілька фортів (Гакенберг, Шенебур, Сімсергоф) є музеями.
T02-010