Наприкінці грудня 1941 року генерал переконаний, що перемога вже в нього в руках. Після тижнів кривавих штурмів його дивізії вклинилися в оборонний периметр Севастополя, і падіння радянської фортеці здається йому неминучим. Досить, на його думку, ще кількох днів, щоб місто капітулювало й звільнило всю 11-ту армію для інших завдань.
Але 26 грудня радянські війська зруйнували логіку операції, висадивши великі сили спершу в Керчі, а потім у Феодосії, за 250 кілометрів у нього в тилу. Ці ще крихкі плацдарми ростуть щогодини. Якщо вони закріпляться, то перережуть лінії постачання 11-ї армії й загрожуватимуть затиснути її між гарнізоном Севастополя та свіжими силами, що висаджуються на сході. Манштейн має надто мало дивізій, щоб тримати 2 фронти на повну потужність.
Він мусить вирішувати негайно: призупинити завершальний штурм Севастополя й повернути частини на схід, щоб задушити керченський плацдарм, поки той ще вразливий; за будь-яку ціну утримувати тиск на , сподіваючись, що місто здасться раніше, ніж небезпека зі сходу стане смертельною; або відмовитися від наступу й відвести 11-ту армію на оборонні позиції, щоб стабілізувати весь кримський фронт.
Манштейн призупиняє штурм Севастополя й повертає сили проти радянських плацдармів. Цей вибір дає Севастополю 6 місяців відстрочки. Навесні 1942 року операція за 11 днів знищує керченське угруповання радянських військ. Згодом Манштейн повертається, щоб здолати , і той падає 4 липня 1942 року. Цей епізод ілюструє класичну дилему облогової армії, атакованої з тилу: відпустити певну здобич, щоб не опинитися в оточенні.
T10-035