20 жовтня 1941 року в Нанті 2 комуністичні активісти застрелюють підполковника Карла Гоца, фельдкоменданта Нанта. Німецька влада оголошує негайний розстріл 50 заручників і ще 50, якщо винних не видадуть до півночі 23 жовтня. У списку — учасники Опору й політв'язні, які вже кілька місяців за ґратами.
З Лондона генерал де Голль 23 жовтня виступає з радіозверненням: він визнає мужність патріотів, але прямо просить їх припинити індивідуальні вбивства німців. Ці дії, каже він, провокують репресії, у яких гинуть французи, не послаблюючи ворога; година повстання настане, але за скоординованим сигналом. Комуністичний функціонер отримує це послання. Від 22 червня він також має вказівки з Москви: вести збройну боротьбу без зволікань, щоб полегшити тиск на Червону армію.
Він може тимчасово призупинити індивідуальні збройні акції у відповідь на заклик де Голля, очікуючи координації; продовжувати замахи згідно з директивами Комуністичної партії, незалежно від голлістських закликів; або запропонувати внутрішній компроміс: продовжувати диверсії та військові дії, уникаючи замахів на окремих осіб, що тягнуть за собою репресії проти цивільних.
Керівництво ФКП зберігає політику замахів. Між жовтнем 1941 року й січнем 1942 року збройні комуністичні групи, невдовзі об'єднані у «Франтирери і партизани» (ФТП), множать акції проти залізниць, складів, німецьких офіцерів. Напередодні заклику, 22 жовтня, було розстріляно 48 заручників: 27 у Шатобріані, серед них 17-річний ; 16 у Нанті й 5 на Мон-Валер'яні поблизу Парижа. Напруга між голлістами та комуністами щодо методів опору триває до 1943 року. Де Голль наголошує, що цивільні втрати дискредитують Опір в очах звичайних французів; ФКП відповідає, що бездіяльність дорівнює капітуляції. Обидві течії сходяться в Національній раді Опору 1943 року, але розбіжність осені 1941 року ілюструє глибокий стратегічний розкол.
T09-078