потай приземляється в південній зоні з мандатом, підписаним власноруч генералом де Голлем: об'єднати внутрішній Опір під владою Вільної Франції. Перед ним стоять 3 організації, що ревниво бережуть свою незалежність, — Анрі Френе, д'Астьє де ла Віжері та Жана-П'єра Леві. Кожна має власні канали, друкарні та керівників, які не довіряють Лондону так само, як і своїм французьким конкурентам. Мулен діє під псевдонімом Рекс, і єдині його важелі — кошти, радіозв'язок та легітимність очільника Вільної Франції.
Є спокуса дозволити кожному рухові діяти нескоординовано, обмежуючись узгодженням диверсій і втеч від випадку до випадку, не зачіпаючи самолюбств, викуваних у підпіллі. Інший шлях — підштовхувати до негайних збройних дій — маки, замахи, партизанська війна, — ризикуючи спалити людей, перш ніж політичне об'єднання буде забезпечене. Але Мулен розуміє, що розпорошений Опір залишиться маргінальним в очах союзників і нічого не важитиме в момент Визволення.
Часу обмаль, а простір для маневру вузький. Чи об'єднувати, нав'язуючи владу де Голля, чи погодитися на розпорошеність, щоб не налаштувати проти себе лідерів, чи пожертвувати об'єднанням заради нагальної потреби в зброї?
Мулен береться за об'єднання, спираючись на кошти й радіозв'язок із Лондона. Він поступово зближує , і і в травні 1943 року створює Національну раду Опору (), яка ставить внутрішній Опір під владу де Голля. Заарештований гестапо Клауса Барбі в Калюїрі 21 червня 1943 року, він помирає 8 липня 1943 року від наслідків катувань, так і не заговоривши. Його праця з об'єднання має вирішальне значення для легітимності Вільної Франції в очах союзників.
T10-038