34-річний з 1934 року — особистий архітектор Гітлера, а з січня 1937 року — Generalbauinspektor für die Reichshauptstadt (генеральний інспектор будівництва столиці рейху). На цій посаді він керує монументальною перебудовою Берліна — проектом «Германія»: столиця тисячолітнього рейху з Великою залою (Grosse Halle, яку ще називають Народною залою, Volkshalle) — гігантським куполом заввишки 290 метрів, у 16 разів більшим за собор Святого Петра в Римі, розрахованим приблизно на 150 000 осіб, — перебудованим Рейхстагом, монументальними осями південь — північ і схід — захід та велетенськими вокзалами.
На 1 вересня 1939 року (початок війни) Шпеєр має в розпорядженні: - 130 000 робітників на будівельних майданчиках «Германії» - 300 000 м³ граніту, складованого в Берліні (завезеного з австрійських і чеських кар'єрів рейху) - Річний бюджет: 3,2 мільярда рейхсмарок (еквівалент 8 % німецького ВВП) - Строки: завершення заплановано на 1950 рік
Попри війну, Гітлер залишається відданий своєму грандіозному проекту. Але воєнний уряд (Герінг, Функ) вимагає перерозподілити робочу силу на користь військової промисловості.
Шпеєр має вирішити, що важливіше: «Германія» чи воєнні зусилля.
Шпеєр призупиняє будівництво «Германії» до перемоги: від початку війни роботи припиняються в очікуванні «явної перемоги», а його служби відтепер працюють на різні роди військ Вермахту та на СС. Після падіння Франції 1940 року Гітлер відновлює проект і за наполяганням Шпеєра підписує указ про його завершення до 1950 року, але роботи загрузають через брак ресурсів, а наприкінці 1942 року припиняються цілком. 8 лютого 1942 року , міністр озброєнь і боєприпасів, гине в авіакатастрофі; Гітлер призначає Шпеєра на його місце. Шпеєрове керівництво промисловістю (виробництво зросло втричі в 1942–1944 роках попри бомбардування союзників) довго вважали чинником, що затягнув війну, — «дивом озброєнь», яке історик значною мірою пояснює реформами, започаткованими Тодтом. Шпеєра судять у Нюрнберзі й засуджують до 20 років ув'язнення (відносно м'який вирок завдяки лінії захисту, що перекладала пряму відповідальність за масові злочини на інших, — суперечка істориків триває й досі). Вийшовши на волю 1966 року, він пише мемуари («У серці Третього рейху», 1969) — світовий бестселер, але значною мірою прикрашений. Помирає 1981 року в Лондоні.
T02-063