Табір Штуттгоф відкривають 2 вересня 1939 року, менш ніж за добу після вторгнення. Його споруджують на болотистих землях Віслинської коси (Mierzeja Wiślana), поблизу села Штуттгоф (нині Штутово), за 36 км на схід від Гданська. Це перший нацистський табір, створений на території Польщі. Його початкове призначення, заплановане Генріхом Гіммлером ще з квітня 1939 року за згодою з гауляйтером Форстером, — знищити польські та єврейські еліти Гданська й Помор'я, внесені до «Sonderfahndungsbuch Polen» («Особлива розшукова книга — Польща»).
Перший комендант — штурмбанфюрер СС : 32-річний колишній банківський службовець, член нацистської партії з 1929 року. Спочатку в його розпорядженні 150 есесівців, а ще він використовує близько 40 німецьких цивільних робітників. Перша партія — 150 поляків, заарештованих у Гданську 1 вересня (здебільшого польські поштові й залізничні службовці та митники). Щодня автобуси повертаються з сотнями в'язнів.
Паулі має визначити режим для цього першого потоку польських в'язнів: тривалість ув'язнення, поводження, місце примусової праці. Можливі кілька підходів — допити й відбір із наступним звільненням; тривала експлуатація до виснаження; або швидке знищення за зразком масових розстрілів, які на місцях здійснюють айнзацгрупи. Обраний метод визначить призначення табору вже з перших днів.
Паулі запроваджує тривале ув'язнення без суду, жорстоку примусову працю та знищення виснаженням. За нацистською типологією Штуттгоф тоді належить до категорії концентраційних таборів, а не центрів винищення. Режим у Штуттгофі: примусова праця по 14 годин на добу (осушення боліт, видобуток торфу, будівництво бараків), пайок близько 600 калорій на день, смертність 30–40 % упродовж першого року (без газу). На 31 грудня 1939 року в таборі утримують 3 500 в'язнів. На піку заповнення (1944 року) у Штуттгофі налічуватимуть 57 000 в'язнів. Від червня 1944 року табір стає центром винищення: там будують газові камери («Циклон Б»), щоб убивати угорських єврейок, переведених з Аушвіца. Загальні втрати табору — від 63 000 до 65 000 загиблих за поширеними оцінками, здебільшого поляки й євреї. Паулі 1942 року призначають комендантом Нойєнгамме, 1946 року британці засуджують його на Гамбурзькому процесі, і в жовтні 1946 року його вішають. Штуттгоф залишається одним із головних місць пам'яті про Голокост у Польщі — державний польський музей створено 1962 року. Особливість: табір існує до самого кінця — бойові дії там тривають до 9 травня 1945 року (через 2 дні після німецької капітуляції), а евакуація смертельна: понад 25 000 в'язнів, майже половина евакуйованих, гинуть; наприкінці квітня 1945 року понад 4 000 в'язнів вантажать на невеликі судна до Німеччини, і багато хто гине дорогою. «Кап Аркона», потоплений британською авіацією 3 травня 1945 року, перевозив натомість в'язнів Нойєнгамме.
T01-071