56-річний , тауїсех (прем'єр-міністр) Ейре, наступного дня після вторгнення до Польщі має визначити позицію Ірландії. Ветеран Великоднього повстання 1916 року та війни за незалежність, він у 1937 році домігся ухвалення Конституції, яка робить Ірландію повністю суверенною державою, «зовнішньо асоційованою» з Британською співдружністю.
Його зовнішня політика обертається навколо 2 питань: Північної Ірландії, що залишилася британською після поділу 1921 року, та нейтралітету як ствердження суверенітету перед Лондоном. У 1938 році угода Чемберлена — де Валери повернула Ірландії (Берегейвен, Ков, Лох-Суїллі), які доти тримав ; , тоді ще депутат, засудив цю передачу, яка, на його думку, позбавить флот атлантичних баз.
2 вересня 1939 року де Валера виступає в Дойл Ерені. Велика Британія ось-ось оголосить війну Німеччині, а домініони Співдружності підуть за нею в найближчі дні. Ірландська громадська думка розколота: ІРА та найзапекліші націоналісти вороже налаштовані до Лондона, тоді як частина ділових кіл воліла б зближення з Великою Британією.
Де Валера має обрати позицію, яку оголосить: вступити у війну на боці Сполученого Королівства, як домініони; проголосити нейтралітет, відкрито прихильний до Лондона, надавши Королівському флоту право користуватися договірними портами; або заявити про сувору нейтральність, закриту для будь-якої воюючої сторони.
Де Валера оголошує в Дойл Ерені 2 вересня 1939 року сувору нейтральність: Ейре не братиме участі у війні й не відкриє своїх портів жодній воюючій стороні. Того ж дня Дойл ухвалює конституційну поправку, що дозволяє нейтральній державі вдаватися до надзвичайних повноважень, і нейтралітет здобуває дуже широкий консенсус. Британські вимоги про доступ до договірних портів відхиляють протягом усієї війни, що подовжує маршрути союзних ескортних кораблів у битві за Атлантику. На практиці, однак, нейтралітет періоду «Emergency» непомітно хилиться до Лондона: союзникам передають метеозведення, союзних льотчиків, які потрапили до Ірландії, нерідко без розголосу повертають (тоді як німців інтернують), розвідувальною інформацією обмінюється служба G2 майора Дена Браяна. У червні 1940 року де Валера відхиляє британську пропозицію, що пов'язує єдність Ірландії з її вступом у війну. 2 травня 1945 року він висловлює співчуття німецькому посланникові Едуарду Гемпелю з приводу смерті Гітлера — протокольний жест, що надовго затьмарює образ Ірландії; Черчилль таврує ірландський нейтралітет у своїй промові з нагоди перемоги в травні 1945 року. Нейтралітет, проте, зберігає суверенітет країни й позбавляє її війни. Далі де Валера домінує в ірландській політиці: кілька разів тауїсех до 1959 року, потім президент до 1973 року; він помирає в 1975 році.
T01-052