, якому 46 років, від 1934 року — президент Варшави. За фахом економіст, колишній полковник польської армії, легіонер Пілсудського. У 1930-х роках він перетворив столицю: дороги, транспорт, соціальне житло, обов'язкова школа до 14 років. Він — один із найпопулярніших польських керівників міжвоєнного часу, хоча й не виступає відкрито проти режиму полковників.
5 вересня 1939 року польський уряд залишає Варшаву й рухається до Любліна, Кременця, а потім до Румунії. Командувач оборони міста генерал готує облогу. 6 вересня Міністерство внутрішніх справ по радіо призначає Стажинського цивільним комісаром оборони Варшави. Під його опікою близько 1,3 мільйона цивільних — населення подвоїлося через наплив біженців з півночі та заходу.
8 вересня перші частини 4-ї танкової дивізії підходять з південного заходу. 17 вересня радянське вторгнення знищує будь-яку надію на деблокувальний наступ. оточує місто 21-го. Авіаційні бомбардування та важка артилерія б'ють по цивільних кварталах. У кожному радіозверненні Стажинський вимовляє формулу, яка залишиться в колективній пам'яті: «Mówi Warszawa!» — «Говорить Варшава!» 27 вересня військова капітуляція неминуча.
Стажинський залишився на посаді, щоб організувати цивільний перехідний період і говорити з німцями як представник населення. Він лишився в ратуші після військової капітуляції, підписаної генералом Тадеушем Кутшебою 28 вересня. Протягом 3 тижнів він і далі керував містом під німецькою окупацією, домовляючись про постачання продовольства й організовуючи лікарні. 27 жовтня 1939 року гестапо заарештувало його в ратуші. Його ув'язнили в Павіаку, перевезли до штаб-квартири гестапо (алея Шуха) і допитували. Точна дата й місце його смерті досі лишаються предметом суперечок: версію, яка довго вважалася офіційною (депортація до Дахау, смерть 1943 року), спростували нещодавні дослідження. За працями історика Стефана Кшемінського (Інститут національної пам'яті), опублікованими 2014 року, Стажинського розстріляли в грудні 1939 року (імовірно, 17 або 21 грудня) поблизу Варшави в межах розстрілів еліт під час «Інтелігенцакції». Його тіло так і не знайшли. Він став цивільною іконою оборони Варшави.
T01-009