34-річна — одна з найбільш політично заангажованих польських інтелектуалок XX століття. Донька Леона Василевського, міністра закордонних справ у 1918–1919 роках і особистого друга Пілсудського, вона, однак, порвала зі спадщиною батька й у 1930-х роках приєдналася до польського комуністичного руху. Визнана письменниця — їй належать «Ojczyzna» («Вітчизна», 1935) і «Ziemia w jarzmie» («Земля в ярмі», 1938) — вона входить до числа найвизначніших голосів революційних лівих країни. Членкиня ППС-Левиці, лівого крила Польської соціалістичної партії, згодом вона стала прихильницею (без вступу) Комуністичної партії Польщі, яку Сталін розпустив 1938 року.
Коли 17 вересня 1939 року починається радянське вторгнення, вона перебуває у Львові. Її слава та комуністичне минуле одразу роблять її в очах НКВС політичним козирем першої ваги: визнана польська інтелектуалка, донька колишнього міністра.
У жовтні 1939 року її запрошують до Москви, де її особисто приймає . У березні 1940 року її обирають депутаткою Верховної Ради СРСР як представницю західних областей Білоруської РСР, і вона стає однією з ключових сполучних ланок між поляками в СРСР та радянським урядом.
Василевській належить обрати політичну стратегію цих перших місяців окупації.
Василевська щиро співпрацює з Москвою. Від 1941 року вона стає головною організаторкою прорадянськи налаштованих поляків у СРСР. У 1943 році, після розриву між Сікорським і Сталіним через Катинь, вона засновує Союз польських патріотів (ЗПП) — альтернативний польський уряд під радянською опікою. У травні 1943 року стає однією із засновниць 1-ї польської піхотної дивізії імені Тадеуша Костюшка (яка воює пліч-о-пліч із Червоною армією — Леніно, Берлін). Віцепрезидентка ПКНВ (Польського комітету національного визволення, липень 1944 року) — зародка майбутнього польського комуністичного уряду. Проте після 1945 року в комуністичній Польщі її зрештою відсувають на узбіччя — Сталін вважатиме її надто «незалежною». Вона живе здебільшого в Україні (Київ). Помирає в липні 1964 року в Києві. Залежно від режиму в Польщі її не раз реабілітують, а потім знову скасовують реабілітацію. Нині її постать залишається глибоко суперечливою: для одних — національна зрада, для інших — політична далекоглядність.
T02-037