Танкремон, останній ще не здоланий форт укріпленої позиції Льєжа, відбиває німецькі штурми з 10 травня. Його гарнізон бачив, як Ебен-Емаель упав за кілька годин, а Обен-Нефшато та Баттіс — приблизно через 12 днів. Але споруда досі тримається, неушкоджена в основних частинах.
28 травня 1940 року все змінює одна новина: король капітулював, бельгійська армія складає зброю. Ворог приходить із вимогою здати Танкремон, посилаючись на загальну капітуляцію.
Перед майором Девосом постає військова дилема сумління. Здатися негайно, адже монарх капітулював, і будь-який опір тепер видається безглуздим. Або відмовитися здаватися на самі лише слова ворога й вимагати письмового, засвідченого наказу бельгійського командування, перш ніж спустити прапор, — ризикуючи без потреби продовжити облогу. За такої непевності віддати форт ворогові неушкодженим чи триматися далі — рішення, яке для честі й дисципліни важить багато.
Девос відмовився здавати форт без письмового, засвідченого наказу бельгійського командування: він не повірив самому лише німецькому ультиматуму й отримав письмове підтвердження наказу про загальну капітуляцію, підписане компетентною владою, перш ніж здати форт. Танкремон склав зброю лише 29 травня 1940 року, наступного дня після капітуляції Бельгії, — після 19 днів опору, а отже, став одним із останніх осередків бельгійської армії, що припинили бій. Наполягання Девоса на належному наказі засвідчило вірність військовій законності навіть у поразці та двозначність капітуляції, ухваленої самим лише королем.
T03-154