57-річний генерал — британський головнокомандувач на Близькому Сході, величезному театрі, що тягнеться від Єгипту до Східної Африки. Освічений і мовчазний офіцер, він відповідає за те, щоб мізерними засобами захищати від Італії Суецький канал і підступи до Близького Сходу.
У середині серпня 1940 року до Каїра доходить погана новина: Британський Сомаліленд утрачено. Невеликий гарнізон, який зустрів ворога, що переважав його в 15 разів, дав затримувальний бій на перевалі Туг-Арган, потім відійшов і був евакуйований до Адена. Людські втрати напрочуд невеликі — кілька десятків британських убитих за цілу колонію.
Саме ця невелика ціна викликає лють Лондона. , водночас прем'єр-міністр і міністр оборони, вважає, що війська провели недостатньо енергійну оборону: такі малі втрати, на його думку, свідчать про брак войовничості й позбавляють пресу героїчної історії. 19 серпня він вимагає від Вейвелла пояснень, натякаючи, що кровопролитніший опір був би кращим. Вейвелл має дати відповідь телеграфом.
Вейвелл твердо захищає відхід і малі втрати як слушну тактику: він відкрито обстоює спосіб проведення відступу й телеграфує Черчиллю, що «великий рахунок м'ясника не обов'язково свідчить про добру тактику» («a big butcher's bill was not necessarily evidence of good tactics»). Ця зухвало спокійна фраза глибоко зачіпає прем'єр-міністра й надовго отруює їхні стосунки. Черчилль не пробачить цього непокірного тону: попри перемоги Вейвелла в операції «Компас» кілька місяців потому, у 1941 році він переведе його до Індії. Проте відповідь Вейвелла стала крилатою — її цитують як класичний захист командувача, який відмовляється вимірювати успіх кількістю загиблих. Віцекороль Індії з 1943 до 1947 року, удостоєний звання фельдмаршала, а згодом титулу графа, Вейвелл помирає 1950 року.
T04-082