61-річний , голова Ради міністрів Франції від 21 березня 1940 року, летить 26 травня 1940 року до Лондона на зустріч із Вінстоном Черчиллем. Франція тріщить по швах: після прориву під Седаном (13 травня), виходу німців до Ла-Маншу під Аббевілем (20 травня), усунення Гамелена (19 травня) та оточення 1-ї французької армії разом із Британськими експедиційними силами у Фландрській кишені у військовому сенсі країну поставлено на коліна.
, віцеголова Ради міністрів, якого Рейно призначив 18 травня, щоб заручитися підтримкою військової правиці, уже публічно говорить про перемир'я. , новий головнокомандувач, вважає військову поразку неминучою і вже 25 травня на засіданні Ради висловився за перемир'я. Рейно ж хоче продовжувати боротьбу, але знає, що політично не втримається сам проти Петена й Вейгана.
Рейно привозить до Лондона тривожне політичне послання: Франція, можливо, не зможе воювати сама, якщо до війни вступить Муссоліні. Питання про італійське посередництво, яке просуває Бастіаніні й обговорює Галіфакс, у Лондоні відкрито дебатують уже 24 години.
Обід в Адміралті-гаус із Черчиллем, Галіфаксом і Чемберленом. Рейно викладає французькі труднощі. Невисловлене запитання: чи слід підштовхувати Лондон до розгляду цього шляху — і наскільки наполегливо?
Рейно згадує про посередництво перед Черчиллем і Галіфаксом, але не вимагає негайного рішення й не робить остаточного вибору: він лишається двозначним і залишає рішення британській стороні. Сам він залишається противником будь-якого посередництва. Галіфакс бачить у цьому підтримку своєї лінії, Черчилль — ознаку французької паніки. Пополудні Рейно повертається до Парижа. Ця двозначність підживлює кризу у Воєнному кабінеті протягом 48 годин (26–28 травня). Наслідок: Черчилль не може дозволити Галіфаксу взяти гору — тому 28 травня скликає 25 міністрів, щоб вирішити питання привселюдно. Рейно повертається до Парижа переконаним, що Лондон не піде на переговори. Він керує урядом до 16 червня 1940 року, а тоді йде у відставку перед опозицією Петена й Вейгана, які хочуть перемир'я. У вересні 1940 року його заарештовує режим Віші, а 1942 року депортують до Заксенгаузена, де його тримають до 1945 року. Звільнений 1945 року, він повертається до політичної кар'єри за Четвертої республіки й помирає 1966 року. Його візит 26 травня 1940 року лишається одним із непомітних поворотних моментів війни — без його двозначності Галіфакс, імовірно, швидше втратив би довіру Чемберлена.
T03-028