17 листопада 1939 року, у відповідь на демонстрації після смерті студента Яна Оплетала, німецька влада одним махом закриває всі чеські вищі навчальні заклади. 9 студентів і керівників розстрілюють без суду, понад 1 200 вивозять до концтабору Заксенгаузен, а майже 15 000 студентів втрачають право вчитися.
Професор Карлового університету, раптово позбавлений кафедри, мусить вирішити, що робити зі своїми знаннями та студентами. Факультети опечатано, гестапо стежить за колишніми викладачами, і будь-яке національне навчання стає актом непокори.
Продовжувати викладати в підпіллі, ризикуючи депортацією; виїхати в еміграцію до чеських науковців, прийнятих за кордоном; або залишити кафедру заради опору — кожен шлях ставить на карту життя.
Чеські університети лишалися закритими до кінця війни. Багато викладачів і студентів вирішили продовжувати потай — у приватних навчальних гуртках і таємних семінарах, попри постійний ризик арешту: передавання національного знання наступникам вважали формою культурного опору. Паралельно сотні чеських студентів виїхали за кордон; Оксфорд прийняв студентів Карлового університету у вигнанні, яких підтримував чехословацький уряд Бенеша в Лондоні. Дату 17 листопада відтоді відзначають як Міжнародний день студентів.
T01-127