Генерал очолює французьку делегацію, яка прибула до Ретонда на переговори про перемир'я. Гітлер обрав місце й вагон Фоша, щоб стерти 1918 рік, а потім залишив галявину, доручивши Кейтелю оголосити умови. Німецький текст не підлягає обговоренню; його зачитують, і французька делегація має дуже мало простору для маневру.
Умови жорсткі: окупація трьох п'ятих території (усієї півночі й атлантичного узбережжя), утримання в полоні майже 2 мільйонів військових, роззброєння флоту, сплата витрат на окупацію. Юнцигер домігся лише однієї поправки до статті 8; щодо решти — або прийняти, або відмовитися.
Розбитому в травні під Седаном на чолі 2-ї армії Юнцигерові доручають невдячну справу — підписати поразку, якої він не зміг відвернути. 22 червня о 18:36, після телефонних консультацій із Бордо, він опиняється перед остаточним вибором: поставити підпис під принизливим текстом, відмовитися, ризикуючи затягнути війну, що вже програна на полі бою, або спробувати вибороти останні зміни.
Юнцигер підписує, виконуючи мандат уряду, 22 червня о 18:36, за вказівкою Бордо. Церемонія триває близько 50 хвилин; ні Петена, ні Вейгана на ній немає. Перемир'я набуде чинності лише після підписання італо-французького перемир'я: загальне припинення вогню починається 25 червня о 0:35. Францію поділено на кілька зон, її армію скорочено до 100 000 осіб, флот роззброєно, а військовополонених утримують як заставу. Юнцигер очолить французьку делегацію при комісії з перемир'я у Вісбадені, а згодом стане міністром війни уряду Віші; він загине в авіакатастрофі в листопаді 1941 року. Його підпис юридично скріплює поразку й відкриває період окупації.
T04-039