9 квітня 1940 року близько 04:15 Вермахт перетинає данський кордон біля Седа, Ренса, Круси й Падборга, тим часом у Копенгагені висаджуються війська, а над столицею кружляють літаки Люфтваффе. Напад тотальний, а співвідношення сил украй нерівне; кілька данських підрозділів на півдні Ютландії відкривають вогонь і в перші години зазнають втрат.
У Падборгу, стратегічному прикордонному пункті, 35-річного митника будить поява німецьких колон. Що вирішує Копенгаген, він ще не знає. Чи чинити збройний опір, ризикуючи марним кровопролиттям, чи зачекати й виконати офіційну вказівку, якою б вона не була, чи скласти зброю без наказу, щоб урятувати власну шкуру?
Зіткнувшись із німецьким ультиматумом, що загрожує бомбардуванням Копенгагена, уряд і король наказують припинити вогонь уже зранку: наказ припинити будь-який опір поширюється близько 06:00, а капітуляцію підписано о 08:34, тож вторгнення до Данії стає найкоротшою кампанією Вермахту (менш як 3 години боїв). Данські сили, зокрема й на прикордонних постах, складають зброю за офіційним розпорядженням. Данію не анексують і не перетворюють на «протекторат»: вона стає окупованою, але формально суверенною державою («данська модель») і зберігає короля, уряд та адміністрацію аж до розриву влітку 1943 року.
T03-178