командує , одним із небагатьох підводних човнів типу IX з великим радіусом дії, яких віце-адмірал кинув проти американського судноплавства відразу після вступу США у війну. Вирушивши з баз у Бретані, він перетнув Атлантику й на початку січня досяг вод, де ходять судна між Нью-Йорком і мисом Гаттерас.
Те, що він бачить, перевершує сподівання . Узбережжя не знає ні світломаскування, ні організованих конвоїв: маяки обертаються, буї блимають, вивіски міст горять уночі. Вантажні судна й танкери чітко окреслюються силуетами на тлі цього ореолу — наче мішені на навчаннях. Та на є лише обмежена кількість торпед, а кожен день на такій малій глибині наражає його на патруль чи літак, що вигулькне з недалекого берега.
Гардеген має вирішити, як скористатися цією нагодою. Він може атакувати вночі в надводному положенні, поєднуючи палубну гармату й торпеди, щоб потопити максимум тоннажу, поки берег лишається сліпим; або, навпаки, берегти торпеди для найбільших танкерів і заощаджувати боєприпаси; або діяти обережно, занурюватися й ухилятися, щойно наближається ескорт чи літак, навіть упускаючи здобич.
Гардеген б'є невпинно, вночі й у надводному положенні, чергуючи торпеди й палубну гармату, щоб берегти боєприпаси на скромніших цілях. За один-єдиний похід біля східного узбережжя топить 9 суден загалом майже на 60 000 брутто-реєстрових тонн, серед них танкери Norness і біля Нью-Йорка. Це початок операції «Паукеншлаг»: екіпажі говорять про другий «щасливий час» U-Boot, так легко здобич сама йде в руки. З січня до літа 1942 року німецькі підводні човни топлять понад 400 суден в американських і карибських водах, винищуючи торговельний флот; Гардеген — серед найнагородженіших асів підводної зброї. Втрати впадуть лише навесні, коли США нарешті запровадять прибережне світломаскування й організують конвої з ескортом.
T10-104