53-річний від 1932 року очолює соціал-демократичний уряд Швеції. Його уряд спирається на коаліцію «Фолькгем» («Народний дім») — модель скандинавської держави загального добробуту, що формується. Швеція нейтральна з 1814 року — європейський рекорд безперервного миру. Населення: 6,3 мільйона. Армія: 75 000 людей на дійсній службі, а після мобілізації — до 500 000.
1 вересня 1939 року Швеція разом із Норвегією, Данією та Фінляндією спільно оголошує нейтралітет. Але Швеція посідає унікальне стратегічне становище. Залізна руда з Кіруни (Норрботтен) забезпечує 45 % німецької сталі за воєнного часу — взимку її вивозять через норвезький порт Нарвік, влітку — через шведський Лулео. Шведська промисловість, передова й незамінна для Рейху, має такі флагмани, як SKF, «Бофорс», ASEA й «Ерікссон»: 1940 року SKF у Гетеборгу сама виробляє 60 % кулькових підшипників для Люфтваффе. До того ж країна опиняється в оточенні: на сході — Фінляндія, якій загрожує СРСР, на півдні — вразлива Данія, на заході — Норвегія.
30 листопада 1939 року радянське вторгнення до Фінляндії ставить Ганссона перед гострою дилемою: скандинавська солідарність вимагала б надіслати війська до Фінляндії, але нейтралітет цього не дозволяє. Фінляндія надсилає розпачливі заклики. Уряд Рюті, сформований 1 грудня, 4 грудня прямо просить шведського воєнного втручання.
Ганссон обирає шведську «неучасть у війні»: жодних офіційних військ, але дозвіл на корпус шведських добровольців і постачання зброї, боєприпасів та продовольства. Швеція лишається офіційно нейтральною у Зимовій війні, але дозволяє виїзд корпусу шведських добровольців (Svenska Frivilligkåren, SFK) — Шведського добровольчого корпусу: близько 8 700 людей, здебільшого від січня 1940 року. SFK воює на ділянці Меркярві (на півночі) під фінським командуванням. Втрати шведів: 33 убитих, 50 поранених. Важливіше: Швеція постачає Фінляндії 84 000 гвинтівок «Маузер», 104 гармати (зокрема шведську артилерію «Бофорс»), 350 кулеметів, 150 000 снарядів, а також ліки й продовольство. Ця солідарна неучасть у війні — один із найделікатніших дипломатичних вчинків Зимової війни: вона зберігає формальний шведський нейтралітет і водночас суттєво допомагає Фінляндії. Від квітня 1940 року (німецьке вторгнення до Норвегії) шведська позиція ускладнюється: Стокгольм мусить погодитися на транзит німецьких військ через свою територію до Норвегії (а після 1941 року — до Фінляндії проти СРСР) — поступки, які після війни критикують як «поступливий нейтралітет» щодо Рейху. Ганссон залишається прем'єр-міністром протягом усієї війни, до своєї смерті 1946 року. Швеція виходить із війни неушкодженою, економічно процвітаючою, але з моральним боргом перед окупованими норвежцями й данцями, який із 1990-х років стає предметом історіографічних дискусій (, Heder och samvete, «Честь і сумління»).
T01-083