Улітку 1941 року масові вбивства євреїв на Східному фронті переступають новий поріг. До того спрямовані передусім проти дорослих чоловіків, вони відтепер за наказом згори поширюються на жінок і дітей: це перехід від «вибіркових» убивств до винищення цілих громад. Обергруппенфюрер СС , вищий керівник СС і поліції на півдні СРСР, — один із головних організаторів цієї ескалації.
У Кам'янці-Подільському, в Україні, ситуацію загострює приплив людей: Угорщина, союзниця Німеччини, виселила на окуповані території близько 16 000 євреїв — «осіб без громадянства», які додаються до місцевого єврейського населення. Німецька влада, якій ці депортовані заважають, бачить у цьому «нагоду».
Єккельн має вирішити долю цих десятків тисяч людей: організувати їхнє інтернування й використання як робочої сили; відправити їх назад в Угорщину, звідки вони прибули; або вдатися до їхнього масового вбивства — методу, який відтепер обстоює керівництво СС, щоб «розв'язати» питання. Цей вибір зробить Кам'янець-Подільський прецедентом.
Єккельн вдається до масового вбивства. З 26 по 28 серпня 1941 року його підрозділи — , поліція порядку, допоміжні загони — розстрілюють близько 23 600 євреїв, місцевих і депортованих з Угорщини, чоловіків, жінок і дітей, на краю ровів, за методом систематичного укладання тіл. Це на той час наймасовіше вбивство «Голокосту від куль» і вирішальний поріг: уперше в такому масштабі цілі громади знищують без огляду на вік і стать. Згодом Єккельн удосконалить ці прийоми (Бабин Яр у Києві у вересні, близько 33 000 жертв; Румбула поблизу Риги в листопаді). Кам'янець-Подільський позначає мить, коли «Голокост від куль» стає тотальним винищенням — прообразом просто неба того геноциду, який згодом поставлять на конвеєр у центрах знищення.
T08-025