У межах програми «тіньових заводів» (Shadow Factory Scheme) британський уряд 1938 року передав організації Наффілд (Morris Motors) величезний новий завод у Касл-Бромвічі поблизу Бірмінгема для серійного виробництва винищувача «Супермарін Спітфайр». Задум полягав у тому, щоб перенести методи автомобільного конвеєра, сучасне оснащення та робочу силу Бірмінгема в авіацію.
Наффілд обіцяв 1 000 «Спітфайрів» до червня 1940 року. Але «Спітфайр», створений для точного складання кваліфікованими робітниками, не піддавався методам виробництва автомобілів. Трудові конфлікти, невідповідні плани й шаблони, керівники з автомобільної галузі, які не впоралися: навесні 1940 року, коли тривала битва за Францію, з заводу не зійшов жоден «Спітфайр».
Лорд Бівербрук, призначений міністром авіаційного виробництва, мусив терміново вирішувати долю цього стратегічного об'єкта.
У травні 1940 року Бівербрук забрав керування Касл-Бромвічем в організації Наффілд і передав його «Віккерс-Супермарін», самому творцеві «Спітфайра», який застосував власні методи авіаційного складання. Перші «Спітфайри» (10 екземплярів Mk II) нарешті вийшли в червні 1940 року, 23 — у липні, 37 — у серпні, 56 — у вересні; згодом завод став головним центром виробництва «Спітфайрів» упродовж війни.
T03-163