У ніч з 29 на 30 грудня 1940 року Люфтваффе здійснює проти Лондона один із найруйнівніших запальних нальотів Бліцу. Сотні бомбардувальників скидають десятки тисяч запальних бомб на Сіті, історичне й фінансове серце столиці, прагнучи розпалити загальне пекло. У Темзі відлив, що частково позбавляє пожежників води, а багато офісів на вихідні зачинені й замкнені.
Пожежний спостерігач — один із тих волонтерів на дахах (священнослужителі, службовці, добровольці), яким доручено помічати й гасити запальні бомби, перш ніж вони спричинять велику пожежу. Навколо собору Святого Павла, чий купол став емблемою Лондона, вогнища множаться; собор Святого Павла — символ, який Лондон найбільше боїться втратити.
Волонтерів мало, води бракує, а бомби падають швидше, ніж їх встигають знешкоджувати. Кожен має вирішити, куди спрямувати зусилля: передусім захищати собор Святого Павла, рятувати довколишні будівлі, які ще стоять порожніми, чи ховатися від пожежі, що стає некерованою.
Волонтери й пожежна бригада віддають пріоритет порятунку собору Святого Павла: Черчилль дав зрозуміти, що собор має бути врятований за будь-яку ціну заради морального духу нації, і вони борються всюди, де можуть. Собор Святого Павла врятовано — фотографія його купола, що здіймається з диму й полум'я, стане символічним образом лондонського опору. Але Сіті спустошено: цілі квартали, церкви Крістофера Рена, Гілдголл і мільйони книжок та архівних документів йдуть димом у тому, що преса називає «другою великою лондонською пожежею», — відлуння пожежі 1666 року. Людські втрати менші, ніж під час інших нальотів, бо офіси були порожні, але матеріальні збитки колосальні. Цей епізод посилює обов'язкову організацію пожежних спостерігачів по всій країні.
T06-004