68-річний — король Данії з 1912 року: 27 років на троні. Сильна публічна постать, прихильник активної символічної ролі монарха. Данія — маленька країна з 3,8 мільйона мешканців і 68 км сухопутного кордону з Німеччиною (Ютландія). Пакт про ненапад між Німеччиною та Данією, підписаний 31 травня 1939 року, номінально пов'язує обидві країни — крок, нав'язаний Берліном, на який Копенгаген неохоче погодився.
Данську армію навмисно скоротили до мінімуму: на службі перебувають лише 14 000 чоловік, розподілених між 2 територіальними дивізіями, до яких додаються берегові військово-морські сили та мізерна авіація приблизно з півсотні літаків. Ніхто не уявляє, що країну можна захистити зі зброєю в руках; оборона держави може спиратися лише на дипломатичні рішення.
1 вересня 1939 року, коли німці вторгаються до Польщі, прем'єр-міністр соціал-демократ (65 років, при владі з 1924 року з перервою) і міністр закордонних справ (радикальний ліберал) мають визначити офіційну позицію. На їхньому столі 3 варіанти: зближення з Берліном, щоб відвернути вторгнення; сувора нейтральність, проголошена спільно з Норвегією та Швецією; стримана моральна підтримка союзників без дипломатичних зобов'язань. за конституцією має лише дорадчий голос, але його слово важить: його симпатії на боці союзників, проте він боїться негайної окупації Ютландії. Яку позицію він публічно підтримає?
і Стаунінг обирають сувору нейтральність, офіційно проголошену одночасно з Норвегією та Швецією. 1 вересня 1939 року Данія офіційно заявляє про нейтралітет. 18 вересня 3 скандинавські країни (Швеція, Норвегія, Данія) спільною декларацією підтверджують нейтралітет. Сільськогосподарський експорт до Німеччини зберігається — Данія постачає близько 30 % м'яса, яке споживає Німеччина під час «дивної війни». 9 квітня 1940 року о 04:15, без оголошення війни, Вермахт вторгається до Данії в межах операції «Везерюбунг». Через 6 годин данська армія за наказом уряду припиняє бій — підсумок: 16 загиблих данців, 20 загиблих німців. залишається на троні, відмовляється від еміграції. Він стає символом національного пасивного опору: щоранку сам-один проїжджає верхи вулицями Копенгагена (публічний ритуал, знаковий образ). За народною легендою, він нібито носив жовту зірку на знак солідарності з данськими євреями — легенда, документально не підтверджена (данських євреїв ніколи не змушували носити жовту зірку, а королівські верхові прогулянки почалися задовго до того). Близько 7 200 данських євреїв, переважну більшість громади, восени 1943 року переправляють до Швеції — операцію, яку стримано підтримує. Він помирає в квітні 1947 року, через 2 роки після визволення.
T01-050