Після капітуляції бельгійської армії 28 травня 1940 року король , який особисто командував військами, стоїть перед вирішальним і болісним вибором. Його уряд, що виїхав до Франції, а потім до Лондона, закликає його залишити країну, щоб продовжувати боротьбу з-за кордону, як це зроблять інші монархи та глави держав (королева Нідерландів Вільгельміна, згодом де Голль).
Сам король вважає себе солдатом, пов'язаним долею зі своєю армією та народом. Виїхати означає втілити бельгійський опір і легітимність поруч із союзниками; залишитися — розділити долю полонених солдатів і населення під окупацією, але й опинитися під контролем ворога.
має вирішити. Залишитися в Бельгії як в'язень окупанта, символ єдності з народом. Приєднатися до уряду в Лондоні, щоб продовжити війну та зберегти міжнародну легітимність. Або шукати роль посередника між окупантом і населенням. Рішення матиме значні й тривалі політичні наслідки — «Королівське питання».
залишився в Бельгії як в'язень, поруч із народом: він відмовився йти за своїм урядом і лишився в країні, перебуваючи під вартою німців у замку Лакен. Король вважав, що мусить розділити долю своєї армії та населення. Уряд П'єрло, що знайшов притулок у Франції, відмежувався від цього вибору вже 28 травня, започаткувавши тривалий розкол між сувереном і його міністрами. Це рішення, а згодом зустріч Леопольда з Гітлером і його повторний шлюб живили «Королівське питання», яке глибоко розділило країну аж до зречення короля 1951 року. Вільгельміна Нідерландська, навпаки, обрала вигнання й продовження боротьби.
T04-093