55-річний , колишній керівник кабінету Клемансо, був міністром колоній, а згодом міністром внутрішніх справ в уряді Рейно. Єврей і відкритий ворог нацизму — німецька пропаганда прямо називає його одним із «найгірших» французів, — він сів на «Массілію», щоб продовжити війну із заморських володінь імперії. Його заарештували в Касабланці одразу по прибутті, 24 червня, і перевели до Мекнеса.
Генеральний резидент у Марокко генерал Шарль Ногес вагається: кадровий військовий, вороже налаштований до Віші, але відданий законності, він зазнає тиску з боку Віші, що вимагає повернути Манделя до метрополії. Кілька офіцерів і чиновників пропонують Манделю допомогти перебратися до Алжиру, а звідти до британського Єгипту, щоб долучитися до боротьби.
Дилема трагічна: спробувати втекти до вільних французів, погодитися на повернення до Франції, щоб боротися законними засобами зсередини, чи зробити гучний публічний жест. Мандель, досвідчений, але ізольований державний діяч, мусить обирати, поки лещата Віші стискаються.
Мандель погодився повернутися до Франції, щоб боротися з Віші законним шляхом: з вірності Республіці, з недовіри до де Голля, якого майже не знав, і з небажання виглядати втікачем. Запропоновану втечу він відхилив. Восени 1940 року його видали Франції, інтернували (у форті Порталє, а потім в інших місцях), видали німцям, а 1944 року повернули до Франції. 7 липня 1944 року в лісі Фонтенбло його вбили бійці вішистської міліції (Milice). Його рішення серпня 1940 року — відмовитися від підпілля в ім'я республіканської законності — ілюструє трагізм вибору літа 1940 року, коли вірність інституціям могла призвести до жертви.
T04-055