За 5 років до того, у травні 1936 року, війська Муссоліні вступили до Аддис-Абеби й скинули з трону імператора Хайле Селассіє I. Відтоді володар живе у вигнанні в Баті, в Англії, у будинку Фейрфілд, тоді як Італія проголошує свою східноафриканську «Імперію». Його справа здавалася програною; у Лізі Націй його звернення 1936 року залишилося марним.
Вступ Італії у війну все змінює. 1940 року британці перевозять імператора до Хартума в Судані, щоб він став знаменом відвоювання країни. Театр величезний: Італійська Східна Африка герцога Аостського сильна на папері, але ізольована, відрізана від постачання після закриття Червоного моря.
На місці британський офіцер, настільки ж блискучий, як і ексцентричний, полковник , організовує : жменю європейців, що командують ефіопськими «патріотами» й суданськими солдатами, покликаними виснажувати окупанта. Вінгейт хоче, щоб сам імператор перетнув кордон і підняв країну. Але існує й зворотний варіант: дозволити регулярним арміям Співдружності здійснити відвоювання й повернутися лише після перемоги, не наражаючи особу монарха на ризик непевної партизанської кампанії.
Хайле Селассіє перетинає кордон із , щоб підняти ефіопських патріотів: 18 січня 1941 року, у супроводі Вінгейта, він переходить судансько-ефіопський кордон поблизу села Ум-Іддла; через 2 дні велить підняти на рідній землі прапор Юдейського лева. Поряд із , яка долає сотні кілометрів пустелі з кількома тисячами людей, він гуртує патріотів і непокоїть італійські гарнізони, тим часом як регулярні наступи Платта на півночі й Каннінгема на півдні руйнують колонію. 5 травня 1941 року — рівно через 5 років після падіння його столиці — Хайле Селассіє тріумфально повертається до Аддис-Абеби, ставши першим монархом, скинутим державами Осі, який повернув собі трон. Тоді він закликає свій народ не мститися.
T06-037