56-річний , колишній голова Ради міністрів і міністр війни, на початку червня був усунутий з уряду. У Бордо — тимчасовій столиці Франції, що конає, — він розуміє, що його може заарештувати нова влада, що формується навколо Петена.
, який щойно залишив посаду міністра внутрішніх справ, закликає кількох парламентарів сісти на пасажирський пароплав «Массілія», який має відплисти до Марокко, щоб звідти, з Північної Африки, організувати продовження війни. До цього закликають депутатів і сенаторів — серед них П'єра Мендес-Франса, Жана Зе і самого Даладьє.
Сісти на борт — означає зробити ставку на продовження боротьби з території імперії, але наразитися на звинувачення в дезертирстві. Залишитися — означає захищати республіканську законність зсередини, ризикуючи арештом. Третій шлях, ще радикальніший, — податися самому до Лондона, до де Голля. Даладьє, «людина Мюнхена» 1938 року, знає, що нова влада вважає його відповідальним за війну не менше, ніж за поразку. Він має вирішити за лічені години до відплиття.
Даладьє відпливає до Марокко, щоб організувати там парламентський опір. «Массілія» залишає Бордо 21 червня з 27 парламентарями — серед них Мандель, Мендес-Франс і Зе — та їхніми родинами й 24 червня досягає Касабланки. Але Віші обертає цю операцію на політичну пастку: пасажирів, яких подають як «втікачів», заарештовують по прибутті. Манделя і Зе буде вбито 1944 року, Мендес-Франса ув'язнять, і згодом він утече, Даладьє депортують до Німеччини. Справа «Массілії» послужить Віші аргументом для дискредитації Третьої республіки та її еліт. Вона показує цілковиту втрату орієнтирів у червні 1940 року, коли бажання продовжувати війну можна було обернути на звинувачення в дезертирстві.
T04-034