Середина листопада 1941 року. Земля, скута першими морозами, нарешті приходить на зміну багнюці розпутиці, що з жовтня засмоктувала вантажівки, коней і гармати на дорозі до Москви. Для німецького командування цей мороз — майже порятунок: путівці знову придатні для руху, і операція «Тайфун» може знову набрати розгону в напрямку радянської столиці, до якої тепер лишається якихось кілька десятків кілометрів. Ви служите в 4-й армії, десь за Можайськом, там, де передові частини підійшли до великого міста.
Але холод, що розчищає дороги, кусає й тіла. Переконане, що кампанія завершиться до осені, вище командування не передбачило зимового спорядження: ні утеплених шинелей, ні придатних чобіт, ні морозостійкого мастила. Люди тремтять у літніх мундирах, обморожень дедалі більше, метал зброї прилипає до голої шкіри. Уранці затвори заїдають, двигуни не заводяться, олива застигає. Війська виснажені тижнями маршів і боїв, втрати накопичуються, а в навколишніх напівпорожніх селах стоять дерев'яні хати, де подеколи ще топиться піч.
Довкола вас кожен зважує, скільки ще лишилося сил. Чи йти далі до мети, яку накази досі вказують, чи берегти сили перед російською зимою, що остаточно вступає у свої права. Наближається час ухвалювати рішення.
Відповідно до наказів, наприкінці листопада — на початку грудня 1941 року наступ довели до безпосередніх підступів до Москви: передові частини групи армій «Центр» досягли Красної Поляни та каналу Москва — Волга, приблизно за 30 кілометрів від Кремля, а дехто вже розглядав у бінокль дзвіниці столиці. Але «Тайфун» загруз, виснажившись. Температура падала до мінус 30 °C і нижче, що спричинило понад 130 000 випадків обмороження серед німців за зиму, а танки й зброя замерзали. 5–6 грудня Жуков розпочав масштабний контрнаступ зі свіжими дивізіями із Сибіру, відкинувши Вермахт на 100–250 км і завдавши йому першої великої поразки на суходолі за всю війну.
T09-054