, відомий сходознавець і академік 1887 року народження, з 1934 року очолює Ермітаж — одну з найбільших у світі колекцій мистецтва, розміщену в Зимовому палаці в Ленінграді. Фахівець із середньовічного Кавказу, він передбачив війну: щойно німці напали 22 червня 1941 року, не чекаючи наказу з Москви, він розпочав пакування творів.
2 спеціальні ешелони під охороною зенітних батарей і озброєної варти ще до 20 липня доставили до Свердловська на Уралі понад мільйон експонатів. Третій сформовано, ящики готові до відправлення.
Але 8 вересня німецькі війська виходять до Ладозького озера й замикають сухопутне оточення Ленінграда: остання залізниця в тил перерізана. Десятки тисяч творів іще лишаються в музеї.
Орбелі має вирішити: попри все спробувати вивезти цей ешелон шляхами, що стали ненадійними, перенести ящики до нижніх залів і підвалів палацу чи зберегти на місці лише першорядні експонати.
Третій ешелон так і не вирушив: оточення замкнулося раніше, ніж його встигли відправити. Тож наказав розмістити зібрані ящики в залах першого поверху та в підвалах Ермітажу. Уже у вересні 1941 року підвали Зимового палацу, Старого й Нового Ермітажів перетворили на бомбосховища, де знайшли притулок близько 2 000 осіб — працівники музеїв, художники, мешканці довколишніх будинків. Музей пережив облогу під бомбами й холодом, а його колектив, проріджений голодом, не припиняв оберігати колекції. 2 літні ешелони врятували головне; те, що лишилося, вціліло завдяки заходам захисту на місці. Евакуйовані твори повернулися зі Свердловська в жовтні 1945 року, і 4 листопада 1945 року музей знову відчинив двері. Дії Орбелі залишилися хрестоматійним прикладом порятунку культурної спадщини під вогнем.
T09-060