На початку жовтня 1941 року Ленінград в оточенні. Від 8 вересня війська німецької групи армій «Північ», яких підтримують фіни, тримають перерізаними всі сухопутні шляхи, що зв'язували місто з рештою СРСР. Залишився лише тонкий коридор через Ладозьке озеро, і той під вогнем. Усередині в пастці опинилися близько 3 мільйонів мирних жителів, а перші обмеження в харчуванні вже віщують голод, що насувається разом із зимою.
На півдні міста височіє величезний Кіровський завод, колишній Путилівський, один із найбільших промислових центрів, що працюють на Червону армію. Але фронт уже за кілька кілометрів: цехи, як і навколишні квартали, тепер працюють у зоні досяжності німецької артилерії, під бомбардуваннями й при перебоях з електрикою. Влада водночас прагне підтримувати воєнне виробництво, вивезти частину обладнання й бригад у безпечне місце на Урал та укріпити загрожені підступи до міста.
Для робітниць і робітників міста кожен день — це небезпека снарядів, дедалі сильніший холод і пайки, що тануть. Гасел дедалі більше, часом вони суперечать одне одному, і кожен мусить вирішити, яке місце посяде в обороні Ленінграда. Для робітниці з конвеєра Кіровського заводу настав час вибору.
Багато хто вирішив залишитися виробляти й ремонтувати танки на заводі під бомбардуваннями. Хоча значну частину верстатів і робітників Кіровського заводу таки евакуювали до Челябінська, де уральський «Танкоград» став головним радянським центром виробництва важких танків, частина бригад залишилася в Ленінграді й до кінця облоги продовжувала виготовляти, а головне — ремонтувати танки КВ, часто лише за кілька кілометрів від лінії фронту. Цехи працювали під обстрілами, у холоді й голоді страшної зими 1941–1942 років, що забрала життя сотень тисяч ленінградців. Втрати серед робітників — і від бомбардувань, і від виснаження — були важкими; дехто падав просто біля верстата. Цей промисловий опір разом із затятою обороною міста військами Жукова, а потім його наступників допоміг Ленінграду вистояти майже 900 днів — аж до остаточного зняття блокади в січні 1944 року.
T09-033