69-річний з 1929 року — фінансовий радник Ватикану (Speciale Amministrazione, Особливе управління): цю посаду створив після Латеранських угод (1929), якими Святий Престол отримав від Італії компенсацію в 750 мільйонів лір. Завдання Ногари — інвестувати цей капітал, щоб забезпечити фінансову незалежність Ватикану. За фахом він інженер, колишній директор Італійського торговельного банку (Banca Commerciale Italiana).
Станом на 1 вересня 1939 року портфель Ногари перевищує 2 мільярди лір — вкладених в акції багатонаціональних компаній (Байєр, Крупп, Беретта, IBM, «Стандард Ойл», «Дженерал Моторз»), нерухомість (Рим, Нью-Йорк, Женева) і золоті резерви. Війна вимагає швидких рішень: як бути з вкладеннями в німецьку промисловість, чи переводити капітал на американські та швейцарські ринки, як сховати золото, поки Італія схиляється до вступу у війну.
Постає делікатне питання: що робити з ватиканськими активами в окупованій Польщі (близько 50 мільйонів лір у майні та підприємствах)? Домовлятися про компенсацію з рейхом, у поспіху ліквідувати, щоб урятувати що можна, чи залишити майно в руках польських єпархій, ставлячи на результат війни?
Ногара має вирішити.
Ногара зберігає майно в руках польських єпархій. Жодної поспішної ліквідації ватиканських активів у Польщі — місцеві польські управителі (єпископи, монастирі) й далі керують ними. Це рішення зберігає основне до 1945 року. Від початку війни Ногара ліквідує німецькі акції (Крупп, ІГ Фарбен, Байєр), доки рейх не взяв промисловість під контроль, масово купує американські акції («Кока-Кола», «Стандард Ойл», RCA) і швейцарські («Нестле», «Рош») і переправляє ватиканське золото з Рима до Швейцарії та Сполучених Штатів. Банк Ватикану, створений 1942 року — IOR, Інститут релігійних справ (Istituto per le Opere di Religione), — стає одним із найбільших іноземних інвесторів на Волл-стрит. На момент визволення ватиканський портфель коштує 3,5 мільярда — більше, ніж до війни. Ногара очолює Особливе управління до 1954 року й помирає в листопаді 1958 року, через кілька тижнів після Пія XII. Його економічна спадщина у Ватикані величезна: він перетворив державу Ватикан на світову фінансову силу, але його управління лишається суперечливим (стосунки з фашистськими банками, купівля пакетів акцій у підприємствах, що працювали на воюючі сторони обох таборів, непрозорість). Створений 1942 року IOR нині вважають однією з найнепрозоріших банківських структур у світі — послідовні скандали («Банко Амброзіано» 1982 року, скандали 2010–2020 років).
T02-069