, який народився 1901 року, — православний священник церкви Покрови на Подолі в Києві. Син богослова, висвячений незадовго до війни, він живе з дружиною Тетяною Глаголєвою та дітьми в службових будівлях парафії. Щойно в місті з'явилися німецькі війська, він привернув до себе увагу тим, що відмовився молитися за Гітлера, за що його побили.
Київ упав наприкінці вересня 1941 року. 29 і 30 вересня в тилу фронту мобільні підрозділи зібрали, а потім розстріляли в Бабиному Яру понад 33 000 київських євреїв. Масові розстріли тривають і в наступні тижні. Деякі євреї вижили, переховуючись або вислизнувши з колон; вони блукають містом, де заохочують доноси і де окупанти оголосили, що за переховування єврея карають смертю — і порушника, і його рідних.
Одного вечора переслідувані єврейські сусіди стукають у двері парафіяльного будинку й просять притулку. Глаголєв знає, чим ризикує. Він може сховати ці родини на дзвіниці та в парафіяльних будівлях і дати їм фальшиві свідоцтва про хрещення на українські імена — ціною небезпеки для власної родини; відіслати їх у ніч, щоб не наражати своїх рідних; або відмовитися поселити їх у себе, але шукати для них інший притулок поза містом.
переховував єврейські родини на дзвіниці та в будівлях церкви Покрови й діставав їм фальшиві свідоцтва про хрещення на українські імена; його дружина віддала власні документи єврейській жінці, щоб її врятувати. У Бабиному Яру 29 і 30 вересня 1941 року та її помічники розстріляли 33 771 єврея, а саме місце залишалося місцем масових розстрілів до 1943 року, і загальна кількість загиблих перевищила 100 000. На окупованій території переховування єврея каралося смертю, нерідко цілих родин. Ціною цього ризику рятівники зробили протилежний вибір: 12 вересня 1991 року Яд Вашем визнав Олексія й Тетяну Глаголєвих, а також їхню доньку «Праведниками народів світу» — серед близько 2 700 Праведників, відзначених в Україні.
T10-070