Від літа 1939 року шедеври Лувру конвоями евакуювали до замків Луари. Мону Лізу, Венеру Мілоську й тисячі картин сховано, зокрема в замку Шамбор, що став величезним сховищем.
У червні 1940 року військовий розгром усе змінює. Німецька армія котиться на південь і тепер загрожує регіону Луари. , директор національних музеїв, який керує цим порятунком від самого початку, мусить вирішувати терміново: дороги забиті біженцями, а поразка невідворотна.
Залишити ящики в Шамборі, перемістити їх далі на південь чи змиритися з тим, що їх доведеться передати переможцеві: кожен варіант визначає долю незамінної спадщини.
наказав терміново повторно евакуювати твори на південний захід, подалі від німецького наступу, що насувався. Частина збірок, зокрема Мона Ліза, залишила регіон Луари в червні 1940 року й вирушила до абатства Лок-Дьє (Аверон), а потім, коли місце виявилося надто вологим, у жовтні 1940 року її перевезли до музею Енгра в Монтобані. Упродовж усієї окупації Жожар вів цю політику розосередження й захисту, стримуючи й обходячи німецькі зазіхання. Збірки вдалося врятувати, і після війни вони повернулися до Парижа.
T03-173