Щоб протидіяти німецькій окупації Норвегії, Лондон починає операцію «Сікл»: висадка в Ондалснесі (західне узбережжя, фіорд Ромсдален) для удару по Тронгейму з півдня. З'єднання «Сікелфорс»: 5 000 бійців британської 148-ї бригади та 15-ї бригади під командуванням 52-річного генерал-майора Бернарда Пейджета. Завдання: узяти Домбос, що замикає залізницю на Тронгейм, а потім просуватися до Ліллегаммера.
Висадка в Ондалснесі 18 квітня 1940 року відбувається без початкового опору. Але спорядження непридатне: літнє екіпірування для солдатів, які просуваються по 1,5 м снігу, без лиж, без важкої артилерії, без підтримки з повітря (місцеві злітні смуги змерзли). Назустріч наступає німецька генерала Пелленгара, що підіймається з півдня з потужною авіапідтримкою — пікірувальники «Штука» з і 2 безперервно атакують британські війська, розтягнуті в колони.
23 квітня — перше невдале зіткнення біля Треттена: відступає з втратами. Логістика дає збій. Пейджет має вирішити, що далі: спробувати втриматися, відступити чи попри все йти на Тронгейм.
Пейджет вирішує негайно евакуюватися, щоб уникнути катастрофи на кшталт Галліполі. З 30 квітня по 2 травня 1940 року «Сікелфорс» евакуюють під безперервними бомбардуваннями Люфтваффе. 5 000 осіб доставляють до Скапа-Флоу есмінцями. Підсумок: 1 300 загиблих або полонених, важке спорядження кинуто, 17 британських есмінців пошкоджено «Штуками». Ондалснес — перша велика поразка союзників у війні. Наступні парламентські дебати — так звані Норвезькі дебати — повалюють Чемберлена. Пейджет повертається до служби: від 1941 року він головнокомандувач Home Forces (сил метрополії), 1943 року також командує 21-ю групою армій до Монтгомері, а 1944–1946 років — головнокомандувач на Близькому Сході. Він переживає війну й помирає 1961 року. Стратегічний урок, який засвоюють Даудінг і штаб RAF: Люфтваффе панує над Ла-Маншем і Північним морем. Цей урок визначить доктрину британської протиповітряної оборони в битві за Британію.
T03-013