Упродовж місяців Японія вела з Німеччиною переговори про зміцнення Антикомінтернівського пакту, спрямованого проти СРСР. Водночас вона воювала з Червоною армією на Халхин-Голі. Тож Токіо вважало себе партнером Берліна в спільній стратегії стримування Москви.
Звістку про німецько-радянський пакт від 23 серпня сприймають як зраду. Не порадившись зі своїм японським партнером, Німеччина щойно домовилася зі спільним ворогом. Кабінет барона Хірануми приголомшений: наріжний камінь його дипломатії щойно обвалився.
Японський уряд мусить переглянути свій курс. Порвати з Німеччиною, яку вважає нелояльною, і зблизитися із західними державами, а то й шукати домовленості з СРСР? Попри все зберегти орієнтацію на Берлін задля стратегічної послідовності? Чи визнати провал і докорінно переорієнтувати зовнішню політику? Від вибору залежить, куди спрямує Японія свою експансію: на північ (СРСР) чи на південь (європейські колонії в Азії та Тихий океан).
Японія спершу визнала провал і взялася переорієнтовувати всю свою зовнішню політику: дискредитований кабінет Хірануми 28 серпня 1939 року пішов у відставку, заявивши, що ситуація в Європі «складна й незбагненна». Токіо дистанціювалося від Німеччини, уклало перемир'я з СРСР після поразки на Халхин-Голі та переглянуло своє стратегічне мислення. Приниження на півночі разом із пактом надало ваги варіантові експансії на південь — до ресурсів і колоній Тихого океану. Лише 1940 року, після німецьких перемог, Японія знову зблизилася з Берліном, підписавши Троїстий пакт. Отже, 1939 рік став поворотним для японської стратегії.
T00-047